Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини» - страница 25


^ ПРОФІЛАКТИКА УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ПІХВОВИХ ОПЕРАЦІЙ У ЖІНОК СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП

Сухоставець Н.П., магістрант

Науковий керівник – д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


В останні роки значно зріс відсоток піхвових оперативних втручань у гінекологічній практиці з приводу тазової дестенції, що, за даними різних авторів, складає від 30 до 40%. Серед основних причин — зростання рівня пологового травматизму, участь жінок у роботах, пов'язаних з тяжкою фізичною працею, зростання відсотку раннього клімаксу та пов'язаних з ним порушень зв'язкового апарату матки та пружності тазового дна, зниження еластичності слизової піхви.

Методики проведення більшості трансвагінальних оперативних втручань розроблені вже досить давно і на сьогодні використовуються у своїх класичних та доповнених сучасних модифікаціях з використанням новітнього шовного матеріалу, що дозволяє знизити відсоток ускладнень та рецидивів. Разом з тим, слід відмітити наявність значного відсотку післяопераційних гнійно-запальних ускладнень, що слід пов'язати перш за все з високим рівнем екстрагенітальної патології та порушенням дисбіозу піхви.

До провідних факторів інфекційного ризику післяопераційних ускладнень у жінок перименопаузального віку необхідно віднести перенесені запальні процеси геніталій, хронічну патологію нирок та сечовивідних шляхів, а також нейроендокринні та імунологічні порушення. Розвиток гнійно-запальних ускладнень після піхвових операцій у жінок періоду перименопаузи супроводжується високим ризиком за рахунок реалізації інфекційних процесів генітальної та екстрагенітальної локалізації, на фоні значного мікробного обсіменіння піхви рядом мікроорганізмів. Порушення гормонального фону зі зниженням продукції естрогенів саме у даної категорії пацієнток не тільки активізує умовно-патогенну флору, але і суттєво знижує місцевий імунітет та порушує репаративні процеси після трансвагінальних втручань.

Проведено клініко-лабораторне обстеження 24 жінок, які були розділенні на наступні дослідні групи. Першу групу складали 12 жінок віком від 50 до 80 років після трансвагінальних оперативних втручань, які отримували антибіотикотерапію в післяопераційному періоді. У комплекс запропонованих лікувально-профілактичних заходів у жінок другої (основної) групи (також 12 жінок після трансвагінальних втручань) були включені антибактеріальні препарати та місцево супозиторії з протигрибковими, антибактеріальними та протипротозойними властивостями протягом 5–7 днів до операції та 7 днів після оперативного втручання на ніч.

Серед основних факторів інфекційного ризику в обстежених жінок мали місце запальні процеси геніталій (52%), хронічна патологія нирок та сечовивідних шляхів (26%).

Крім того, необхідно відмітити патологічні зміни шийки матки у 28% пацієнток, а також наявність супутньої соматичної (49%) та ендокринної патології (21%).

При вивченні стану мікробіоценозу статевих шляхів у жінок контрольної групи переважали три види мікроорганізмів: лактобацили (86%), біфідобактерії (68%), молочнокислі стрептококи (58%) на фоні невисокого рівня золотистого та епідермального стафілококів .

У порівнянні з контрольною групою у жінок з опущенням піхви та матки відмічено зниження числа лактобацил (до 74%), біфідобактерій (до 54%), молочнокислих стрептококів (до 38%) при одночасному зростанні штамів кандиди (до 76%), різних штамів стафілококів (до 42%).

Висновки.  1. Жінки перименопаузального періоду входять у групу ризику за розвитком гнійно-запальних ускладнень після трансвагінальних втручань за рахунок значного відсотку екстрагенітальних захворювань та хронічних запальних процесів сечостатевого тракту на фоні значного мікробного обсіменіння піхви, а також за рахунок гіпофункції яєчників та зниження місцевої імунологічної реактивності. 2. Запропонована лікувально профілактична програма з застосуванням місцевого впливу супозиторіїв (5–7 днів до та 7 днів після оперативного втручання) дозволяє покращати мікробіоценоз статевих шляхів, а також посилити репаративні процеси в піхві та коригувати стан місцевого імунітету, що суттєво покращує результати оперативних піхвових втручань у жінок даної категорії.


^ ЛФК ЯК МЕТОД ПРОФІЛАКТИКИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП

Сухоставець Н.П., магістрант

Науковий керівник –д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


Відома давньогрецька приказка «Semestus ipra ests morbus» - старість сама по собі хвороба. Це положення в даний час є суперечливим, однак з віком число хвороб лише збільшується.

За даними Міністерства статистики України категорія людей від 60 років і старше склали 20,1% від загальної чисельності населення. Кількість осіб зрілого і похилого віку, які потребують оперативного лікування з приводу захворювань органів малого тазу за даними статистики постійно збільшується. Операційна травма сприяє загостренню запального процесу не лише у органі, який безпосередньо оперують, але і часто і супутніх захворювань неврологічного, гастроентерологічного профілю, викликає негативний на психоемоційний стан пацієнта. Психоемоційна напруга зумовлює неадекватну реакцію з боку серцево-судинної системи, особливістю якої є перш за все периферична вазоконстрикція, надлишкове підвищення АТ.

Вивчення впливу ЛФК на перебіг раннього післяопераційного періоду у гінекологічних хворих старших вікових груп і обґрунтування необхідності проведення ЛФК з метою профілактики рецидивів захворювань соматичного профілю (серцево-легеневої патології) у даного контингенту є актуальною проблемою.

Обстеження і комплексне оперативне лікування з приводу гінекологічних захворювань органів малого тазу з наступним проведенням ЛФК запропонованим методом у повному об’ємі було проведено 18 хворим у віці від 50 до 70 років. Контрольну групу склали 7 хворих у віці від 50 до 70 років, яким проводились аналогічні операції, але на відміну від основної групи, в анамнезі у котрих відмічались поодинокі супутні захворювання без частих рецидивів.

Обстеження включало: рентгенологічні, клініко-лабораторні, біохімічні , ультразвукові дослідження. ЕКГ, контроль АТ, пульсу, ЧСС, спостерігали за динамікою соматотерапевтичної і соматоневрологічної патології.

Об’єкт обстеження – 17 гінекологічних хворих віком від 50 до 70 років. Тривалість захворювання склала від 1 до 6 років. Хворі поступали у стаціонар у плановому порядку.

Контрольне дослідження проведено у 7 хворих того ж віку.

У групі хворих, які пройшли курс ЛФК у ранньому післяопераційному періоді відмічалось значне покращення стану здоров’я і відсутність виражених рецидивів загострень супутньої патології. Комплекс фізичних вправ за запропонованою методико сприяє відновленню показників АТ, периферичного кровоточу, сприяє профілактиці ускладнень ШКТ, позитивно впливає на загальне самопочуття і психоемоційний стан пацієнта, зменшує відчуття страху, подавленості, підвищує м’язовий тонус.

Отже,жінкам старших вікових груп після гінекологічних операцій із супутньою хронічною патологією з метою профілактики рецидивів захворювань у ранньому післяопераційному періоді поряд з медикаментозною терапією доцільно проводити ЛФК.


^ ІМУНОЛОГІЧНІ ТА МІКРОБІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПІХВИ У ЖІНОК НА ФОНІ ПРИЙОМУ КОК

Івахнюк Ю.П., магістрант

Науковий керівник – д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


Зараз настала ера обдуманого вибору пацієнтки засобу контрацепції. Задача клініциста – дати їй необхідні відомості, які дозволять зробити правильний вибір. У ряді методів та засобів обмеження фертильності провідну позицію займають комбіновані оральні контрацептиви (КОК), які за півстоліття свого хімічного удосконалення.

Метою даної роботи стало вивчення імунологічних та мікробіологічних показників піхви у жінок репродуктивного віку на фоні прийому КОК. За період 2007- 2010 рр. на базі СОЦАГР під наглядом знаходилося 70 жінок у віці від 19 до 45 років, які були розподілені на 2 групи в залежності від виду контрацепції, що використовувалися: 1 група – 20 жінок – група порівняння, не використовували жодних методів контрацепції; 2 група – 50 жінок, які використовували з метою контрацепції таблетовані низько дозовані моно- та трьохфазні оральні контрацептиви з вмістом естрогену 0,03 мг. Для досягнення поставленої мети, нами були використані анамнестичні, мікробіологічні, імунологічні та статистичні методи.

За результатами мікроскопічних, мікробіологічних методів встановлено, що лише 20% пацієнток 1 групи мали 1 ступінь чистоти піхвового мазка, а прояви бактеріального вагінозу у 10% обстежених. Міскт-інфекція була виявлена у 20% обстежених жінок 1 групи.

При мікробіологічному обстеженні пацієнток 2 групи виявлено, що 50% пацієнток мали 1 ступінь чистоти піхвового вмісту, а у 26% - дисбіотичні зміни, серед яких 15% - кандидозний вагіноз; 12% - трихомонадну інфекцію та 12% - мікст-інфекцію.

Вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів показало відсутність суттєвих змін рівня даного механізму захиста у пацієнток 2 групи у порівнянні з 1-ю групою. Так у жінок 1 групи відсоток фагоцитозу дорівнював 28,7±5,7% та ФІ 3,1±0,24. При використанні КОК фагоцитозу дорівнював 32,4±1,4% та ФІ 2,8±0,34.

Результати вивчення рівня sIgA у відокремленні слизової піхви показали, що при використанні КОК не суттєвих змін у показниках, так кількість sIgA у пацієнток 1 групи дорівнювала 0,50±0,02 г/л, а у пацієнток 2 групи – 0,44±0,03 г/л (р>0,05).


^ ХАРАКТЕРИСТИКА МІКРОБІОЦЕНОЗУ ПІХВИ У ЖІНОК НА ФОНІ ПРИЙОМУ КОК

Івахнюк Ю.П., магістрант

Науковий керівник – д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


Мікробіоценоз піхви відіграє важливе значення, запобігаючи адгезії та колонізації патогенних мікроорганізмів. Поряд з цим патологічні зсуви у вагінальному мікробіоценозі можуть призводити не тільки до порушення захисної функції, але і до розвитку бактеріального або грибкового вагінозу. Враховуючи те, що для сучасних жінок характерний більш ранній вік менархе і більш ранній початок статевого життя ніж у минулому, що наряду з більш старшими віком вступу у шлюб подовжується період, на протязі якого запобігають небажаної вагітності, саме тому збільшується необхідність в тривалій зворотній та безпечній контрацепції. За результатами нашого опитування 56% пацієнток віддають перевагу комбінованим оральним контрацептивам (КОК).

Метою нашої роботи стало вивчення характеру мікрофлори піхви у жінок при використанні КОК. Під наглядом знаходилося 50 жінок у віці від 19 до 45 років, які використовували з метою контрацепції таблетовані низько дозовані КОК з вмістом естрогену 0,03 мг. Для досягнення мети використовувалися мікологічні та бактеріологічні методи вивчення мікрофлори піхви у жінок.

Аналізуючи результати мікробіологічних досліджень нами встановлено, 50% пацієнток мали 1 ступінь чистоти піхвового вмісту, у 26% виявлені дисбіотичні зміни і у 24% патологічний інфекційний процес. Серед пацієнток з дисбіотичними змінами домінуючим видом у відокремленні з піхви були гриби роду Candida (15%), кількість яких сягала 104- 105КУО/мл тампона. Крім того у мікрофлорі піхви даної категорії пацієнток були присутні грамнегативні анаеробні бактерії (у 35%); стафілококи, з вираженими патогенними властивостями (у 36%); ентерококи (у 29%). Крім того, обсіменіння Lactobacillus spp. слизової піхви у пацієнток, які приймали КОК, межувало з крайніми границями норми 102 – 103 КУО/мл тампона. знижувалася в 1,5 рази на відміну від дітей 2 групи, у яких кількість Lactobacillus spp., на момент повторного обстеження навпаки збільшувалася на 25 – 50%.

Таким чином, у піхві жінок, які використовували КОК, спостерігаються різноманітні мікроорганізми, але у 12% пацієнток виявлена трихомонадна інфекція та 12% - мікст-інфекція, яка мала хламідійно-кандидозну або гонококово-клєбсієльозну природу.


^ РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА РЕПРОДУКТИВНИЙ ПРОГНОЗ ЮНИХ ПЕРШОРОДІЛЬ, РОЗРОДЖЕНИХ ШЛЯХОМ КЕСАРЕВА РОЗТИНУ.

Іконописцева Н.А.; Болотна М.А., лікар-інтерн

Науковий керівник – д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


За останні роки в світі збільшилася кількість незапланованих вагітностей у неповнолітніх жінок. Щорічно у багатьох індустріальних країнах та країнах, що розвиваються, від 5% до 10% дівчат у віці 13-18 років стають вагітними, а в деяких регіонах, в тому числі й в Україні, цей показник досягає 20%.

Загальновідомим є той факт, що первородящі до 18 років складають групу високого ризику щодо розвитку акушерської та перинатальної патології.

Відповідно до мети і завдань наукової роботи було проведено комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження 30 юних первородящих (до 18 років), які були розподілені на три групи: контрольна група – 10 юних первородящих, які розроджені через природні пологові шляхи; перша група – 10 юних первородящих, розроджених шляхом кесарева розтину, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні і реабілітаційні заходи; друга група – 10 юних первородящих, розроджених шляхом кесарева розтину, які одержували додатково антигомотоксичну терапію для профілактики післяопераційних ускладнень і реабілітації репродуктивного здоров’я.

Вивчення соматичного здоров’я юних первородящих дозволило виявити, що більшість (83,3%) дівчат обох груп мали обтяжений соматичний анамнез. Провідні місця займали: аденовірусні інфекції (контрольна група – 30,0%; 1 – 33,3% і 2 – 36,7%), патологія ЛОР-органів (контрольна група – 20,0%; 1 – 23,3% і 2 – 26,7%), захворювання шлунково-кишкового тракту (контрольна група – 23,3%; 1 – 20,0% і 2 – 16,7%), ендокринна патологія (контрольна група – 10,0%; 1 – 13,3% і 2 – 10,0%) і захворювання нирок (контрольна група – 6,7%; 1 – 10,0% і 2 – 10,0%), що погоджується з даними сучасної літератури про високий рівень соматичної захворюваності у юних первородящих.

Як показали результати клінічної характеристики юних первородящих, ці пацієнтки відносяться до групи високого ризику щодо розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, що диктує необхідність індивідуального підходу при розробці тактики ведення у них вагітності і пологів. Серед основних ускладнень клінічного перебігу пологів у юних первородящих переважали передчасний розрив плодових оболонок (1 група – 33,3% і 2 – 30,0%) і як наслідок цього – різні варіанти аномалій пологової діяльності (1 група – 20,0% та 2 – 23,3%), в структурі яких переважала дискоординована пологова діяльність (в 5 з 13 випадків – 38,5%). Особливий інтерес представляють дані про структуру показань до операції кесарева розтину. При цьому можна виділити чотири основні варіанти: клінічно вузький таз (1 група – 20,0% і 2 – 23,3%), гострий дистрес плода (1 група – 23,3% і 2 – 20,0%), неефективне лікування аномалій пологової діяльності (1 група – 16,7% і 2 – 13,3%) і тазове передлежання великого плода (1 група – 13,3% і 2 – 16,7%). Решта варіантів показань мала місце в одиничних випадках.


^ БАКТЕРІАЛЬНИЙ ВАГІНОЗ

Кириленко М.М., магістрант

Науковий керівник - д.мед.н., проф. В.І. Бойко

СумДУ, кафедра акушерства і гінекології


Серед поширених гінекологічних захворювань у вагітних провідне місце належить інфекційним процесам нижнього відділу статевих шляхів, які часто є причиною серйозних ускладнень у період гестації, пологів і післяпологового періоду. Одним із проявів цього процесу є бактеріальний вагіноз (БВ), який розглядається як стан дисбіозу піхвового біотопу з високою концентрацією облігатно- та факультативно-анаеробних умовнопатогених мікроорганізмів і різким зниженням числа або відсутністю молочно-кислих бактерій у піхвовому вмісті. Серед вагінальних інфекцій БВ займає одне з перших місць, обумовлюючи 30-50 % усіх інфекційних уражень піхви.

Факультативно-анаеробні, мікроаерофільні та аеробні мікроорганізми, за даними Л.В. Кудрявцевої та співавторів, виділяють у 23,4% випадків. Рівень кількості облігатних анаеробів у піхві (Моbiluncus, Рерtostreptococcus, Bacteroides, Prevotella, Fusobacterium та інших) при бактеріальних вагінозах підвищується у особливістю 1000 разів. Загальна кількість мікроорганізмів у піхві сягає 1010—1011 КУО/г досліджуваного матеріалу, а питома вага лактобактерій знижується до 30% від загальної кількості мікроорганізмів. Збільшується і кількість мікроаерофілів (Gardnerella vaginalis, Micoplasma hominis, Ureaplasma urealiticum) та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (Staphilococcus agalactiae, Staphilococcus epidermidis, Enterococcus faecalis.

Дослідники зі США встановили, що в пацієнток негроїдної раси БВ, асоційований з Mobiluncus, зустрічається на 15% частіше порівняно зі світлошкірими пацієнтками. Також простежувався чіткий взаємозв'язок між наявністю Mobiluncus у вагінальних виділеннях хворих на БВ та частотою їх ВІЛ-інфікування. За результатами цього, дослідження було запропоновано вважати інфікованість Mobiluncus маркером для підозри на ВІЛ-інфекцію. В азійських та африканських країнах, що розвиваються, поширеність БВ сягає 24—65% обстежених. Але цього контингенту є відсутність або невиразність клінічних виявів.

Викликають неабиякий інтерес дані, наведені професором В.В. Камінським, щодо поширеності БВ в Україні. Зокрема, він продемонстрував, що частота цієї патології залежить насамперед від контингенту жінок репродуктивного віку. Так, частота виявлення БВ у групах планування сім'ї -та серед студенток, які стоять на обліку у студентських поліклініках, становить 17—19%, серед осіб, що перебувають на лікуванні в клініці венеричних хвороб, — 24—37%, у вагітних — 15—37% та 61—87% — у пацієнток з патологічними піхвовими виділеннями. У жінок зі скаргами на тривалі патологічні виділення БВ діагностують приблизно у 95% випадків.У всіх груп пацієнток, які проживають на території з підвищеним радіаційним фоном, БВ виявляють у 60—. 65% випадків.

На сьогодні встановлено, що більшість БВ-асоційованих мікроорганізмів продукують різні протеази, які здатні руйнувати певні типи колагену. Це є каркасом сполучної тканини і визначає міцність і еластичність навколоплідних оболонок. Ці мікроорганізми продукують, також муцинази та ІgА-протеази, які гідролізують відповідно цервікальний слиз та ІgА слизових амніону та хоріону .

Концентрація мікроорганізмів у піхвовому вмісті при БВ сягає значних величин і вміст токсичних речовин значно зростає. Цервікальний слиз безпосередньо контактує зі слизовою оболонкою цервікального каналу та децидуальною оболонкою, при цьому місцевий високий вміст простагландинів може стати тригером передчасних пологів.

БВ може бути причиною таких ускладнень як невиношування, несвоєчасне вилиття навколоплідних вод, хоріоамніоніт. Саме при дисбіозі піхви створюються сприятливі умови для інфікування плідного яйця при будь якому терміні вагітності. При БВ ризик інтраамніальної інфекції збільшується, в 1,2-2,9 рази. Ризик виникнення передчасних пологів при БВ збільшується в 2,6-7,3 рази, у 5 разів зростає ризик пізнього викидня. Незважаючи на численні дослідження з пи­тань перебігу БВ у вагітних залишаються невирішеними питання щодо особливостей перебігу вагітності на тлі БВ і вагініту для виз­начення механізмів запуску, патологічних ре­акцій, що ускладнюють фізіологічний перебіг вагітності та погіршують її наслідки.


^ РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНДОСКОПІЧНОЇ ХІРУРГІЇ У РЕАБІЛІТАЦІЮ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ЖІНОК СУМЩИНИ

Сміян С.А.

СумДУ, кафедра акушерства та гінекології


Гінекологічна ендоскопічна хірургія впродовж останніх двох десятиліть зазнала революційного прогресу від діагностичної лапароскопії та гістероскопії й найпростіших операцій до реконструктивної і радикальної тазової хірургії.

За 2006-2010 роки на базі кафедри акушерства і гінекології СумДУ СОЦАГР проведено 263 лапароскопії, із них: 252 – хірургічних (96%); 11 – діагностичних (4%), планових було 234 (89%), ургентних – 29 (11%).

Показаннями до лапароскопії були: неплідність – 127 жінок, кисти яєчників – 86; трубна вагітність – 26; інші – 8. Із 127 жінок з неплідністю більше всьго було з поєднаною формою – 67, трубно-перитонеальною – 40, ендокринною (синдромом склерополікістозних яєчників) – 20. Інші показання для лапароскопії були: рак молочних залоз – 3, перекрут ніжки кисти яєчника – 2, апоплексія яєчника – 1, лейоміома матки – 1, хірургічна стерилізація – 1.

За цей період освоєні і впроваджені такі операції: цистектомія – 66, тубектомія – 41, діатермокоагуляція яєчників – 41, фімбріолізіс, сальпінгостомія – 18, адгезіолізіс – 19, видалення параоваріальної кисти – 20, оофректомія (одно- або двобічна) – 11, аднексектомія (одно- або двобічна) – 9, консервативна міомектомія – 1, трубна стерилізація – 1, комбіновані - 25.

Як і при інших хірургічних процедурах, при лапароскопії можуть виникати ускладнення. Хірургічний досвід і досконала техніка є найважливішими факторами профілактики ускладнень. Проте деякі ускладнення є непередбачуваними. В нашій практиці було 2 ускладнення, що становить 0,8%, а саме внутрішньочеревна кровотеча мала місце в 1 випадку, і в 1 випадку мала місце віддалена електротравма кишки. Ускладнення були своєчасно діагностовані, проведене адекватне хірургічне лікування.

Віддалені позитивні результати реабілітації репродуктивної функції зареєстровані у 54 жінок. Впродовж 1 року після операції вагітність наступила у 36 жінок (29%), відновлення менструального циклу - у 18 жінок (90%).

Гістероскопія в сучасній гінекологічній хірургії стає все більш поширеною, збільшуються її діагностичні та лікувальні можливості у внутрішньоматковій хірургії. Нами було проведено 3 діагностичних гістероскопії у жінок з безпліддям, із них: в 1 випадку діагностовано поліп ендометрія, проведена полипектомія, вагітність наступила через 3 місяця; у 2 жінок патологія матки не виявлена.

Таким чином, впровадження сучасних малоінвазивних методів діагностики і лікування патології жіночих статевих органів надає великих можливостей у реабілітації репродуктивної функції жінок Сумщини.


1388588875095557.html
1388693665994398.html
1388802479346747.html
1388914517270537.html
1388960196847593.html